Спроби впровадити у сферу інтелектуальної власності конструкції речового права недоцільні, адже ЦК України й без того передбачає оборот майнових прав інтелектуальної власності. Про це сказав суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат під час круглого столу «Майно та майнові права інтелектуальної власності», на якому обговорювали зміни до книги четвертої ЦК України в рамках рекодифікації Кодексу.

Василь Крат акцентував, що ст. 177 ЦК України «Види об’єктів цивільних прав» у серпні 2023 року законодавець виклав у новій редакції. До таких об’єктів віднесли речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи і послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформацію, а також інші матеріальні й нематеріальні блага. При цьому в такому переліку є певні вади, зокрема, щодо цифрових речей, оскільки це не що інше, як форма існування. Натомість у ст. 190 ЦК України майнові права взагалі названі речами. Тобто у ст. 177 ЦК України серед об’єктів цивільних прав є речі й майнові права, які відповідно до ст. 190 Кодексу – теж чомусь речі, з’являються і цифрові речі (форма конструюється як об’єкт). Римляни вели мову про res incorporales – безтілесні речі, до яких, зокрема, відносили права. Тобто є щось таке, що ми тільки уявляємо, але воно має певну цінність.

Різні майнові права по-різному перебувають в обороті: можна продавати право на торговельну марку чи право вимоги, емфітевзис, суперфіцій тощо. Частка в статутному капіталі також може перебувати в обороті.

Доповідач зазначив, що судова практика склалася таким чином, що є дві категорії справ: ті, що стосуються сфери подружжя, і ті, що стосуються інших сфер (зокрема, спадкування, іншої випадків множинності суб’єктів прав на інтелектуальну власність). Щодо першої категорії справ досі актуальною залишається правова позиція, сформульована ще Верховним Судом України в постанові від 22 червня 2017 року у справі № 201/14163/13-ц, про те, що майнові права на торговельну марку є спільним майном подружжя. Натомість в інших випадках (зокрема спадкування, набуття прав, наприклад на ТМ, кількома особами) позиція ВС полягає в тому, що майнові права інтелектуальної власності не можуть перебувати в правовому режимі спільної власності, водночас застосовною є конструкція спільності прав інтелектуальної власності (ст. 428 ЦК України).

Хоча в будь-якому разі майнові права інтелектуальної власності є одним із різновидів майнових прав (ч. 1 ст. 190 ЦК України), і судова практика послідовно підтримує такий підхід.

Як зазначив суддя, недоречно конструювати правовий режим власності щодо «безтілесних» речей (res incorporales)». Загалом, зауважив Василь Крат, такі намагання спрямовані на регулювання обороту прав інтелектуальної власності. Однак у ст. 424 ЦК України визначено, що такі права можуть бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах. Тобто Кодекс дозволяє їм «циркулювати» в обороті.   

Змінами, зокрема, запропоновано доповнити ст. 424 ЦК України нормою, відповідно до якої на майнові права інтелектуальної власності поширюється правовий режим майна. Однак, на думку Василя Крата, доцільності в таких змінах немає.

Розглядаючи питання доцільності закріплення в книзі четвертій «Право інтелектуальної власності» ЦК України того, що на майнові права інтелектуальної власності поширюється правовий режим майна, доповідач зауважив, що у ст. 190 Кодексу вказано, що майнові права є річчю і визнаються речовими правами. І це, переконаний Василь Крат, є нонсенсом, оскільки майнові права – це не предмет матеріального світу, а щось віртуальне, яке має цінність.

Також, додав суддя, доречно розглянути питання про внесення змін до ст. 177 ЦК України, в якій об’єктами цивільних прав визнаються, крім речей, грошей, майнових прав тощо, зокрема, й цифрові речі. Василь Крат зауважив, що «цифрові речі» – це оболонка. А по суті вони є майновими правами. Тому варто говорити про вдосконалення ст. 177 ЦК України та виключення ч. 2 ст. 190 цього Кодексу.

Також доповідач зазначив, що у ст. 428 ЦК України та в п. 3 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» по-різному визначені правові наслідки відсутності договору між співсуб’єктами прав на торговельну марку. Василь Крат зауважив, що Верховний Суд у своїй практиці послідовний у тому, що в подібних випадках необхідно застосовувати ч. 2 ст. 4 ЦК України, яка закріплює пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів.

Обговорюваними змінами до ЦК України пропонується доповнити гл. 35 Кодексу ст. 429-1 про права інтелектуальної власності на об’єкт, створений військовослужбовцями під час проходження військової служби. Така ініціатива зумовлена тим, що статус військовослужбовця – специфічний. Василь Крат погодився з думкою, що замість включення до ЦК України нової статті доцільно доповнити ст. 429 Кодексу положенням про те, що відповідне питання регулюється окремим законом, у якому й регламентувати відповідні відносини.

Круглий стіл «Майно та майнові права інтелектуальної власності» організував Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій спільно з Інститутом правотворчості та науково-правових експертиз НАН України, НДІ інтелектуальної власності НАПрН України, Центром досліджень інтелектуальної власності та трансферу технологій НАН України і Навчально-науковим інститутом права КНУ імені Тараса Шевченка.

Фото надано УКРНОІВІ.

Верховний Суд