Вища рада правосуддя спільно з Проєктом ЄС «Право-Justice» організувала круглий стіл для обговорення заходів щодо забезпечення незалежності суддів, а також презентації опитування щодо оцінки незалежності суддів, яке Вища рада правосуддя проводить спільно з Європейською мережею рад правосуддя.

Виконувач обов’язків Голови Вищої ради правосуддя Дмитро Лук’янов зазначив, що незалежність і неупередженість суддів є обов’язковими передумовами здійснення правосуддя в державі, у якій визнається і діє принцип верховенства права.

«Питання щодо стану незалежності судової влади було одним із центральних під час двосторонніх перемовин з Європейською Комісією щодо набуття нашою державою повноправного членства в Європейському Союзі. У проєкті Дорожньої карти з верховенства права однією зі стратегічних цілей також визначено посилення незалежності суддів і недопущення випадків втручання в їхню діяльність під час здійснення правосуддя», – зауважив Дмитро Лук’янов.

Він пояснив, що, за висновками Європейської Комісії, в Україні існує певна процедура, яка гарантує незалежність суддів, але ця процедура не є досконалою. Про це свідчить аналіз, який був проведений за наслідками звернення Вищої ради правосуддя до правоохоронних органів за результатами розгляду повідомлень суддів про втручання в їхню діяльність, а саме: із 2016 року до 2023 року було винесено лише 6 вироків, при цьому органи досудового розслідування закрили кількасот справ.

Член Вищої ради правосуддя Григорій Усик зауважив, що обговорення питання щодо незалежності судової влади в обмеженому суддівському колі не є ефективним способом вирішення цієї проблематики, потрібно щоб суддів чули інші представники, зокрема законодавчої гілки влади, громадянського суспільства, незалежних журналістських організацій.

Григорій Усик зазначив, що давно назріла потреба внесення законодавчих змін щодо підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, адже нечіткі підстави не можуть гарантувати незалежності судді під час здійснення правосуддя.

Є також підстави для внесення змін до законодавства в частині посилення відповідальності правоохоронних органів щодо неналежного реагування та результатів досудового розслідування за зверненням Вищої ради правосуддя щодо втручання в діяльність суддів при здійсненні правосуддя.

Крім цього, потрібно змінювати підхід, за якого суддя звертається до Вищої ради правосуддя і до Офісу Генерального прокурора з повідомленням про втручання в його діяльність не для того, щоб бути впевненим у захисті від втручання, а для того, щоб не нести відповідальності через неповідомлення про втручання.

Григорій Усик зауважив, що суспільство доволі широко тлумачить поняття «свобода вираження поглядів». Він переконаний, що свобода має обмежуватися там, де відбувається втручання у права інших осіб, зокрема це стосується втручання в незалежність судової влади та діяльність судді.

На думку Григорія Усика, судова влада не може самостійно вирішити питання своєї незалежності: «Ми маємо активно залучати до цього суспільство, бо саме громадськість, як ніхто інший має усвідомлювати, що гарантія незалежності судової влади – це гарантія забезпечення їхніх прав і захист їхніх інтересів в суді. Маємо також залучати незалежні журналістські організації. Саме з їхньою допомогою можемо отримати підтримку в забезпеченні незалежності судової влади у суспільстві, що є гарантією незалежного і справедливого суду».

Член Вищої ради правосуддя Олександр Сасевич нагадав, що відповідно до закону суддя зобов’язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора.

Таке повідомлення про факти втручання є обов’язком судді, що передбачено статтею 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а його невиконання може зумовити дисциплінарну відповідальність.

Дійсними фактами втручання є ті, які свідчать про психологічний тиск, наприклад, дзвінки, надсилання смс-повідомлень чи у месенджерах з вказівками щодо розгляду судових справ або погрозами, публікації негативного характеру в медіа та соцмережах з погрозами, та ті, що вказують на розголошення особистої (конфіденційної) інформації про суддю чи членів його сім’ї, блокування судді в залі судового засідання, кабінеті, приміщенні суду, проведення мітингів і пікетів перед приміщенням суду, житлом судді, кабінету судді, знищення майна судді чи завдання тілесних ушкоджень тощо.

Олександр Сасевич зазначив, що така поведінка не викликає засудження у суспільстві, хоча часто сприймається як небезпечна чи загрозлива; нерідко толерується та розглядається як виправдана через абсолютне і непохитне уявлення громадянського суспільства про корумпованість представників судової влади лише через призму одиничних випадків. Недовіра до судової влади, яка формується з огляду на ці поодинокі диструктивні явища і процеси й формує бажання та готовність певних осіб втручатися у діяльність судді.

Олександр Сасевич поінформував, що за 2024 рік до Вищої ради правосуддя надійшло 224 повідомлення про втручання у професійну діяльність суддів щодо здійснення правосуддя, про дії, що порушують гарантії незалежності суддів або підривають авторитет правосуддя.

ВРП розглянуто 238 повідомлень про втручання у професійну діяльність суддів щодо здійснення правосуддя (з урахуванням тих повідомлень, що надійшли за попередні періоди).

За результатами розгляду 90 повідомлень про втручання в діяльність суддів щодо здійснення правосуддя ухвалено 87 рішень про вжиття заходів реагування (звернення до прокуратури та органів правопорядку стосовно надання інформації про розкриття та розслідування злочинів; внесення до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, та інші).

За результатами розгляду 148 повідомлень суддів ухвалено 45 рішень про затвердження 130 висновків членів Вищої ради правосуддя про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.

Серед повідомлень, що надійшли у 2024 році, 193 (86 %) – від суддів першої інстанції, 23 (10 %) – від суддів судів апеляційної інстанції, 6 – від суддів Верховного Суду (менше 3 %), 2 – від суддів Вищого антикорупційного суду (менше 1 %).

Олександр Сасевич наголосив: «Незважаючи на суворість заборони, кримінально-правовий механізм забезпечення гарантії незалежності суддів, визначеної статтею 376 Кримінального кодексу України є надто неефективним. У цьому випадку необхідно також ураховувати конструктивні вади статті 376 КК України, зокрема, диспозиції статті, яка не містить конкретизації протиправних дій, які можуть вважати втручанням у діяльність судді або ж її конкуренцію із статтею 377 КК України».

Доповідач звернув увагу, що у 2024 році, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, судами ухвалено лише 3 вироки за фактом погроз, насильства або знищенням чи пошкодженням майна щодо судді, а також щодо їх близьких родичів у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя.

 «З огляду на недієвість окремих заходів реагування, нагальним завданням на сьогодні є налагодження конструктивного діалогу між окремими державними органами в умовах чіткого усвідомлення необхідності забезпечення функціонування незалежного суду в Україні, адже цілком очевидно, що виведення з ладу або неповноцінне функціонування хоча б одного з елементів гарантійного механізму позначається на роботі всієї системи», – підсумував Олександр Сасевич.

На заході виступила також директорка Офісу Європейської мережі рад правосуддя Мілда Трейге, яка зазначила, що саме у зміцненні незалежності, підзвітності судової влади та популяризації кращих практик, які дають змогу забезпечити вчасне, ефективне і якісне здійснення правосуддя в інтересах усіх громадян, полягає місія Європейської мережі рад правосуддя. Це інституційна організація, яка заснована у 2004 році та об’єднує ради юстицій європейських країн. Для того, щоб бути членом Європейської мережі рад правосуддя, установа має відповідати певним вимогам, зокрема представляти державу-члена або кандидата в члени ЄС, чи члена європейської економічної зони, а також бути незалежною від законодавчої і виконавчої влади.

Україна долучилася до Європейської мережі рад правосуддя у 2023 році у статусі спостерігача і відтоді бере активну участь у її діяльності.

Професор, аналітик Офісу Європейської мережі рад правосуддя Франк ван Дейк зазначив, що незалежність суддів визначається тим, що вони мають керуватися у своїй діяльності винятково законом, бути вільними від спроб стороннього втручання, тиску і погроз, що здійснюються прямо чи опосередковано. Невід’ємною складовою незалежності є те, що суспільство має бачити, що судді є незалежними та підзвітними щодо своєї діяльності.

Він розповів про результати дослідження стосовно незалежності судової влади, яке проводиться для з’ясування стану речей у кожній країні та для того, щоб запропонувати якісь інструменти для виправлення ситуації, які можуть викликати певні проблеми.

Франк ван Дейк повідомив, що Європейська мережа рад правосуддя «вимірює» незалежність суддів через опитування, яке проводиться кожні три роки. В опитуванні, яке було проведено у 2022 році, узяли участь 15 821 суддя із 29 країн. У 2025 році в опитуванні братимуть участь судді 32 держав, серед них – України і Молдови. Результати будуть опубліковані у червні 2025 року на вебсайті Європейської мережі рад правосуддя.

Член Вищої ради правосуддя Інна Плахтій розповіла, що опитування в Україні розпочалося в січні, але поки що участь суддів у ньому неактивна – лише 4 % суддів, тоді як у деяких країнах взяли участь вже майже 50 % суддів.

«В Україні потрібно забезпечити 20 % участі – близько 1000 суддів. Це дуже важливо для майбутнього судової влади України. Дослідження дасть можливість установити спільні проблеми з незалежністю суддів в Україні та інших країнах, або з’ясувати наявність в Україні проблем, які вдало вирішили інші європейські країни, з метою запозичення їхнього досвіду», – зазначила Інна Плахтій.

Вона також зауважила, що, незважаючи на нетривалий (із червня 2023 року) період участі України в Європейській мережі рад правосуддя ставлення до судової влади України є таким як і до інших судових влад у країнах Європи.

Керівник компоненту з питань судової реформи Проєкту ЄС «Право-Justice» Володимир Чабан зазначив, що Проєкт надає системну підтримку Вищій раді правосуддя в налагодженні зв’язків і поглибленні співпраці з європейськими інституціями, зокрема Європейською мережею рад правосуддя. Проблеми і питання незалежності судової системи стосуються не лише судової системи, а й усього суспільства, оскільки судова незалежність є одним з елементів як ефективного судового захисту, так і права на доступ до неупередженого суду.

Він поінформував, що Європейська Комісія звертала увагу на те, що в Україні оновлені органи суддівського врядування повинні продовжувати роботу для ефективного підвищення незалежності, неупередженості та підзвітності судової влади і довіри суспільства до неї.

У заході також взяли участь члени Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії України, Ради суддів України, судді Верховного Суду інших судів першої та апеляційної інстанцій і працівники секретаріату Вищої ради правосуддя.

Фото: Проєкт ЄС «Право-Justice»

Вища рада правосуддя